Екомаркування (англ. – ecolabel) згідно з Законом України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" є одним з інструментів досягнення цілей державної екологічної політики, зокрема щодо формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва, а також екологізації економіки на секторальному рівні.
Розвиток програми екомаркування відповідно до міжнародних, європейських і національних стандартів є одним з стратегічних завдань згідно з цим Законом.
Екомаркування є інструментом реалізації екологічної політики у сфері публічних закупівель, якій дозволяє встановити вимогу і забезпечити надійність перевірки:
- екологічних характеристик предмету закупівлі у технічних специфікаціях (стаття 23 Закону України "Про публічні закупівлі");
- нецінових критеріїв оцінки предмету закупівлі щодо заходів охорони навколишнього середовища, які пов’язані із предметом закупівлі (стаття 29 Закону України "Про публічні закупівлі");
- енергетичної ефективності у технічних специфікаціях чи нецінових критеріїв (стаття 7 Закону України "Про енергетичну ефективність").
Розділ 27 «Довкілля та зміни клімату» є одним із найскладніших етапів переговорів про вступ України до ЄС що охоплює імплементацію понад 200 актів права ЄС.
Одним з таких актів є Регламент ЄС № 66/2010 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року про знак EU Ecolabel. План заходів з імплементації Регламенту ЄС № 66/2010 схвалений Європейською Комісією передбачає:
- прийняття проєкту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту споживачів від комерційної практики надання екологічної інформації, що вводить в оману, та забезпечення впровадження схеми екомаркування ЄС в Україні;
- проведення системного інформування для просування застосування екомаркування серед споживачів, замовників публічної сфери, постачальників, виробників (у тому числі МСП);
- узгодження екологічних критеріїв та створення умов для забезпечення функціонування компетентного органу з екомаркування ЄС (після вступу України до ЄС);
- та інших.
Скринінг-2025 з ЄС: Завершився четвертий день двосторонньої зустрічі щодо екологічного блоку
Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля – визначає екомаркування як один із інструментів інформування про вплив продукції на довкілля.
Інформування споживачів: згідно з Конвенцією, Сторони повинні підтримувати впровадження інструментів надання доступної і достовірної інформації про продукцію для свідомого екологічного вибору споживачів.
Добровільні системи маркування: Конвенція офіційно визнає добровільні програми екомаркування (такі як "Зелений журавлик" та інші) як інструменти надання достовірної екологічної інформації про продукцію.
Протидія "грінвошингу": екологічні твердження відносно продукції повинні бути обґрунтованими та перевіреними, забезпечуючи право громадян на достовірну інформацію.
Конвенція ратифікована Законом у 1999 році.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно цього Закону громадяни мають право на отримання достовірної екологічної інформації, зокрема про продукцію та фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Екологічна інформація може надаватись в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі.
Екомаркування є одним з доступних і надійних способів інформування про зменшений вплив продукту на довкілля та здоров'я людей протягом його життєвого циклу.